Північний потік 2 - коли Європа відмовиться від будівництва

Північний потік 2 – коли Європа відмовиться від будівництва

Північний потік 2 - коли Європа відмовиться від будівництва

Північний потік-2

Фото: Getty images

18 вересня німецький Бундестаг не зміг проголосувати за рішення щодо долі російського газогону, оскільки “Союз-90/Зелені” і “Альтернатива для Німеччини” внесли взаємовиключні проекти резолюції. Утім, експерти переконані: “Північний потік-2” на 90% уже мертвий. Зараз, після отруєння російського опозиціонера Олексія Навального, а також подій в Білорусі, від якого тхне російським душком, Європа вирішує, як доконати його остаточно. Чим все закінчиться і що робити Україні, “Апостроф” дізнавався у газових експертів із Німеччини та Росії.

Німеччина робить спокусливу пропозицію

18 вересня партія “Союз-90/Зелені” закликала Бундестаг позбавити “Північний потік-2” політичної підтримки і зупинити будівництво, оскільки він розколює Європу, а також йде врозріз із кліматичними та енергетичними цілями. Праві пропутінські “Альтернатива для Німеччини”, ясна річ, наголошували, що газогін забезпечить енергобезпеку, тим паче, зважаючи на те, що Берлін закриває вугільні й атомні станції.

У Кремлі теж “прокачували” тему необхідності реалізації проекту. Міністр енергетики Росії Олександр Новак заявив, що “Північний потік-2” добудують обов’язково, оскільки він готовий на 97%.

За кілька днів до голосування, 16 вересня, у ЗМІ з’явилася інформація про те, що в серпні 2020 року міністр фінансів Німеччини Олаф Шольц направив своєму колезі із Вашингтона Стівену Мнучіну листа. В ньому він звертається з пропозицією: США дозволяють добудувати “Північний потік-2”, а взамін Берлін будує термінали для зрідженного газу в портах Брюнсбюттель і Вільгельмсхафен – для їх будівництва готові виділити 1 млрд євро.

Така новина викликала закономірну тривогу. Як розповів “Апострофу” партнер консалтингової компанії RusEnergy Михайло Крутіхін, транзит російського газу через Україну досі тримається саме на американських санкціях.

“Ангела Меркель цитувала Путіна, що транзит, мовляв, збережеться, але ніякого тиску на Росію не здійснювала і продовжувала будувати “Північний потік-2″. Тож на словах Німеччина за Україні, а на ділі вела антиукраїнську політику. Врятував транзит через України лише американський Конгрес. Поки санкції працюватимуть, транзит через Україну буде йти”, – каже Крутіхін.

Він переконаний, що завдяки Вашингтону, “Північний потік-2” на 100% мертвий, адже ніхто не наважиться кинути виклик американським санкціям.

Однак, як бачимо Німеччина досі бореться. Як пояснює старший науковий співробітник аналітичного центру “Європейська рада з міжнародних відносин” (ECFR) Густав Гресель, Берліном керують виключно бізнесові інтереси. Адже Німеччина для власних потреб отримувала б лише 20% від поставленого трубопроводом газу, а решту перепродувала Нідерландам, а також у Південну та Східну Європу.

“Але тепер Німеччина має політичні й економічні збитки, а ціна на газ не настільки велика, як очікувалося. Для багатьох компаній, які очікували заробити на перепродажу газу, затримка будівництва “Північного потоку-2” стала справжньою катастрофою. Тепер питання в тому, хто з німецьких політиків зможе краще “розрулити” ситуацію”, – пояснює Гресель.

Єдине, що ясно, – Берлін ніколи не заявить напряму, що відмовляється від ідеї “Північного потоку-2”. Окрім економічного тут є і політичний аспект.

“Для німецьких політиків тема “Північного потоку-2” – це яскравий приклад нахабного втручання американців у справи Німеччини і Європи. Тому якщо Меркель оголосить, що закриває “Північний потік-2″, це означатиме, що вона формально погодилася із американцями. Такого вона собі дозволити не може”, – каже Крутіхін.

Північний потік 2 - коли Європа відмовиться від будівництва

Ангела МеркельФото: Getty images

І тут дивовижним чином зірки зійшлися: Меркель опинилася на роздоріжжі саме в переддень парламентських виборів. Вона має прийняти якесь рішення у зв’язку з отруєнням Олексія Навального і подіями в Білорусі. Ясно, що Володимира Путіна треба покарати, але так, аби не танцювати під дудку Вашингтона. Меркель спробувала подати відмову від газопроводу під соусом загальноєвропейського пакету санкцій. Але в Брюсселі відповіли – ні, “Північний потік-2” – ваша ідея, от і гребіться з нею самі.

Убити “Північний потік-2”

Гресель оцінює життєздатність російського трубопроводу як “мертвий на 90%”. Зараз, на його думку, Берлін розглядає варіанти, як би остаточно доконати проект.

“Зараз розглядаються два шляхи добити його остаточно – так би мовити, “soft kill” і “hard kill”, – каже Гресель. – Якщо його ніхто не доб’є у Європі, це зроблять американські санкції. Не думаю, що його запустять. Можливо, його і добудують, але запуск відтермінують”.

“Нard kill” – це якщо німецький уряд відмовиться від експлуатації трубопроводу або випустить негайний наказ зупинити чи призупинити будівництво, пояснює Грессель. Але це за Берлін можуть оштрафувати компанії, які працюють з “Потоком”.

“Soft kill” – це коли Німеччина не відверто заборонить користуватися “Північним потоком-2”, але створить умови, коли його використання стане неможливим. Наприклад, прийме нове законодавство, яке створить проблеми в користуванні “Потоком”, його страхуванням, договір на поставку потрапить під нові регуляторні акти. Тож газогін є, а користуватися ним неможливо.

“Думаю, “soft kill” буде найбільш ймовірним сценарієм”, – підсумовує європейський експерт.

Гресель також пояснює, чому ЄС відкараскався від рішення по газогону. Адже зараз вирішується, хто платитиме “неустойку” компаніям, які працювали на будівництві, а тепер через рішення урядовців втратять таку можливість. Ні Берліну, ні Брюсселю не хочеться платити.

Німецькі політичні партії дуже розділені щодо питання “Північного потоку-2”, каже німецький професор професор Боннського університету, співробітник Міжнародного центру конверсії у Бонні (BICC) Андреас Хайнеманн-Грюдер. Розкол пройшов по правлячих “Християнсько-демократичному союзу” та “Соціально-демократичній партії” – вони розділені зсередини. Велика частина їх виступає за збереження “Північного потоку -2”. У ХДС є ті, хто думає про економічний глобалізм великих компаній – і вони не хочуть зупиняти будівництво, а СДП поділена навпіл. Там думають про політичну еру після Меркель, і вони стають більш жорсткими стосовно Росії. Є й політики, які наполегливою підтримують введення санкцій проти Росії через отруєння Навального.

“Я впевнена, що Євросоюзу вдасться знайти спільне рішення. Німці зрозуміють, що треба брати до уваги не лише власні інтереси, а й думку інших країн-членів ЄС”, – каже професорка Німецького інституту економічних досліджень і Норвезького університету технологій Франциска Хольц.

“Мені здається, що трубопровід добудують і введуть в експлуатацію до 2030 року, але точно не цього року і не в першій половині 2021-го”, – додає вона.

Північний потік 2 - коли Європа відмовиться від будівництва

Будівництво газопроводу “Nord Stream-2”Фото: Getty images

“В ЄС мають погодитися, що настав час для стратегічного партнерства задля однозначного скорочення енергетичної залежності від російського газового імпорту, зважаючи на розвиток ситуації в Росії за Путіна, ситуації у Білорусі і ситуації з Навальним. Для цього треба всебічна власна енергетична стратегія, яка б включала асоційованих партнерів накшталт України”, – каже член Європарламенту від німецької партії “Союз 90/Партія Зелених” і режисерка-документалістка Ребекка Гармс.

Фактор США

“Якщо прийде Байден, який краще знає проблеми України і Східної Європи, у “Газпрому” виникне більше проблем, а Німеччині стане навпаки простіше розмовляти із Вашингтоном. Байден не говоритиме чогось, що потім “Газпром” зможе використати у своїй пропаганді”, – вважає Гресель.

“Якщо уряд введе санкції проти “Північного потоку-2”, то на виборах Меркель може втратити підтримку великих компаній, які беруть активну участь у проекті, таких як BASF (німецький хімічний концерн, – “Апостроф”) і Wintershall (найбільша німецька газова і нафтова компанія, – “Апостроф”). Але якщо трубопровід все ж побудують, німецькому уряду доведеться пояснювати публічно, чому вони вирішили купувати російський, а не американський газ. Адже США надають достатньо газу для європейського і зокрема – німецького газового ринку. Меркель опиниться під великим тиском, якщо вона не купуватиме американський газ”, – каже Хайнеманн-Грюдер.

Однак, Німеччина та й Європа загалом навряд відмовляться від російських “Потоків”. Зріджений газ “гнучкий” – на відміну від газогонів, які поставляють постійний об’єм метану, його можна купувати за потреби, при чому у трейдерів, як із Америки, так із Азії. Тобто ринок має конкуренцію і там немає монополістів, як у випадку із російськими трубопроводами. Але наявні LNG-термінали не здатні забезпечити прийом такої кількості зрідженого метану, аби вдовільнити потреби всієї Європи. Наприклад, у Болгарії термінали настільки дрібні, що не покривають потреби навіть цієї країни. Тож купівля газу із різних джерел – це питання енергетичної безпеки, кажуть експерти.

Що робити Україні

У травні 2018 року Меркель заявила про те, що транзит газу через Україну має зберігатися навіть після будівництва “Північного потоку-2”.

“Проблема, що Газпром є машинерію зовнішньої політики Росії. Він весь час намагається обійти Україну. Але треба розуміти, що обіцянка – це не контракт”, – усміхається Грессель.

Транзитна угода між Росією та Україною від грудня 2019 року дає дуже чітку відповідь, що буде наступні 5 років, – 65 мільярдів кубометрів газу транзиту щорічно. Хоча можливе зменшення об’ємів до 40 мільярдів кубометрів у 2021-2024 роках. Решту європейський потреб Росія здійснюватиме задовольнятиме через “Північний потік-1”, газогін “Ямал – Європа”, “Турецький потік” і, якщо Кремлю поталанить, “Північний потік-2”, кажуть експерти.

Але окрім того, що Україна має бути залучена до європейський енергетичних програм як асоційований партнер, їй потрібна власна стала енергетична стратегія, каже Ребекка Гармс.

“Поставки газу США – можливі і для ЄС, і для України. Але зважаючи на глобальні зміни клімату, це не те, що повинно бути серцевиною європейської й української сталої енергетичної стратегії. Викопне паливо має зникнути з нашого енерговиробництва, якщо ми хочемо досягти цілей, прописаний у Паризькій кліматичній угоді”, – вважає Гармс.

Північний потік 2 - коли Європа відмовиться від будівництва

Резервуар для зрідженого природного газуФото: Getty images

6 способів убити “Північний потік-2”

Американське видання Politico підрахувало 6 способів припинити будівництво російського газопроводу. “Апостроф” наводить короткий переказ статті.

Відкликати існуючі дозволи. Їх є два. Перший видав уряд федеральної землі Мекленбург –Передня Померанія. Він дозволяє роботи в німецьких територіальних водах та на континентальному шельфі. Прем’єрка цього бундесланду виступає за завершення будівництва. Санкції трьох американських сенаторів проти тамтешнього порту Мукран, в якому складені труби для газопроводу, вона назвала шантажем.

Другий дозвіл видало Федеральне агентство з судноплавства та гідрографії. Воно залежить від уряду і скоріш за все, піддасться тиску Меркель.

Якщо дозволи відкличуть, Берліну доведеться відповідати перед швейцарською компанією Nord Stream 2 AG за порушення Енергетичної хартії. Цей документ захищає проекти типу “Північного потоку-2” від проблем, пов’язаних з політичною нестабільністю. Штраф, який виплатить Німеччина, перевищуватиме вартість всього проекту і становитиме близько €9.5 млрд.

Підключити неурядові організації. Активісти одної з нихDeutsche Umwelthilfe уже позиваються проти влади за небезпеку трубопроводу для екології. Нові дослідження, кажуть вони, виявили, що витоки метану із трубопроводів впливають на зміни клімату сильніше, ніж вважалося раніше. Тож вони вимагають заморозити проект до подальших досліджень. Урядовці, які видали дозволи, відмовилися відкликати їх. Але суд може вирішити інакше.

Запровадити обмеження на імпорт російського газу. Це можна зробити відповідно до німецького законодавства – з метою “гарантії основних інтересів безпеки Німеччини та запобігання порушенню мирного співіснування націй”. Формальним приводом для цього може стати отруєння Олексія Навального. Однак німецький суд може скасувати таке обмеження, пославшись на недостатню виправданість.

Дозволити санкціям США зупинити проект. Держдеп уже додав “Північний потік-2” до жорсткого санкційного списку, прийнятого в 2017 році. Ще один проект списку – з компаніями, які брали участь у будівництві у 2019-му – будуть голосувати наприкінці року. Загалом під обмеження можуть потрапити близько 120 компаній у майже 10 країнах ЄС. Звісно, що мало хто хоче стати ще одним із фігурантів. Тож чому б Берліну не відсидітися і не дати зробити “дядьку Сему” усю брудну роботу.

Прийняти санкції на загальноєвропейському рівні. Найбільші європейські компанії – німецько-фінська Uniper, німецька Wintershall, австрійська OMV, французька Engie та британсько-голандська Shell інвестували €950 млн кожна. Хоч голосування в Єврокомісії відбувається анонімно, представники цих країн не підуть проти Берліна. В Італії теж заявили, що висловлять солідарність з Німеччиною. Але якщо Берлін дасть їм відповідний сигнал, то він зможе приховати своє голосування за колективною відповідальністю. Мовляв, всі голосували, й я голосував. Але знову ж таки, санкції повинні бути достатньо обґрунтовані, щоб витримати тяжбу в європейських судах.

Увімкнути червоне світло уже наприкінці. Скоріш за все, Німеччина так і зробить. Треба буде знайти людину, яка погодиться виписати ліцензію на роботу газогону, проведе фінальну комісію – все це під прицілом американських санкцій.

“Газпрому” доведеться якось розділити поставки газу і його продаж – відповідно до німецького законодавства. Найгірше для росіян, що в Німеччині їх уже попередили – спроба віддати якусь із цих операцій “донці” “Газпрому” не пройде.

Джерело

Підписуйся на наш Telegram-канал, щоб першим бути в курсі усіх новин та подій — Підписатись

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button